-
51-ша окрема механізована бригада (Україна): відмінності між версіями
ua>Vetal ek Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 15:03, 7 жовтня 2023
Шаблон:Otheruses Шаблон:Картка військового підрозділу 51-ша окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада Шаблон:Вчс — військове з'єднання механізованих військ України, що існувало у 1992—2014 роках. За організаційно-штатною структурою бригада входила до складу 13-го армійського корпусу Сухопутних військ України.
З'єднання було створене з 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР. 2002 року з'єднання з дивізії було переформоване на бригаду.
2014 року бригада брала участь у війні на Донбасі. Підрозділи бригади брали участь у найбільш запеклих боях війни — боях на кордоні, за Савур-Могилу, боях за Іловайськ. Завдяки артилеристам та бійцям бригади у боях під Іловайськом було розбито дві колони російських військ, взято в полон 13 військовослужбовців Збройних сил РФ.
1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створено нову — 14-ту окрему механізовану бригаду.
Історія
19 січня 1992 року особовий склад 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР склав присягу на вірність українському народові. Дивізія була реорганізована у 51-шу механізовану дивізію.
У вересні 1999 року в рамках заходів, присвячених 800-літтю Волинсько-Галицького князівства та з нагоди 60-річчя з дня створення, дивізія одержала з рук Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кучми Бойовий Прапор та почесне найменування «Волинська».
У ході реалізації Державної програми розбудови і реформування Збройних Сил України у 2002 році 51-шу дивізію було реформовано в 51-шу окрему механізовану бригаду з залишенням їй усіх нагород та почесних найменувань.
Війна на сході України
Війну на сході України бригада зустріла у статусі кадрованої — вона мала всього близько 500 кадрових військових-контрактників проти 800—1000 контрактників у звичайних частинах. До повного складу у 4500 бійців мала нарощуватися за рахунок мобілізованих.[1]
8 квітня 2014 року розпочалася мобілізація і з 521 військовослужбовця за контрактом бригада набирає 5386 чоловік. За три дні бригада була набрана до штату воєнного часу і 12 квітня 2014 року передислокована у повному складі на Рівненський учбовий центр[2].
Приблизно о 6:00 ранку 22 травня 2014 року між Великоанадолем (Ольгінка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад групи бойовиків так званої «ДНР» на табір військовослужбовців 51-ї механізованої бригади. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», і відкрили вогонь з гранатометів та кулеметів. З особового складу бригади було близько 30 чоловік, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою загинуло 17 військових, включно з командиром батальйону майором Леонідом Полінкевичем, 18 поранено. Всього до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину.[3][4][5]
Після бою під Волновахою командира бригади полковника Яцкова було усунуто від командування, а саму бригаду вивели на злагодження на полігон Широкий Лан.[1] Проте 300 чоловік висловили бажання залишитися в зоні АТО — під Маріуполем ці сили провели три тижні, а в кінці червня вони були передислоковані в Докучаєвськ. Звідти частину особового складу перекинули в Амвросіївку, де тоді вела бої 72-га бригада, а частину батальйонно-тактичної групи на чолі з підполковником Миколою Капіносом відправили в район села Григорівка на кордоні з РФ. Росіяни щоночі здійснювали маневри силами порядка 50 машин, імітуючи атаки, проте кордон тоді не перетинали. Кожен день протягом двох тижнів там велися артилерійські обстріли — мінометна батарея тактичної групи, маючи хороші замасковані позиції на висоті, била по силам проросійських формувань, і практично не мала втрат.[1]
14 липня 2014-го під час переміщення в колоні поблизу села Черемшине вночі відбувся бій, військовики бригади дали гідну відсіч терористам. Після завершення бою 51-ша бригада почала відхід із Черемшиного, терористами пострілом ПТРК уражено САУ 2С1. Тоді загинуло троє солдатів Олександр Абрамчук, Ігор Кантор і Юрій Трохимук та молодший сержант Юрій Трохимук, 2 зазнали поранень.
25 липня 2014 року 40 військовослужбовців 51-ї бригади і декілька військовослужбовців з 72 ОМБр з угрупування Збройних сил України, що утримувало позиції біля Червонопартизанська, після 10 днів у оточенні і під обстрілами, були змушені скласти зброю і перейти українсько-російський кордон, таким чином потрапивши у полон[6]. Кілька бійців з угрупування здаватись відмовилися і прорвалися до позицій ЗСУ. Того ж дня від поранень, котрих зазнав у бою під Луганськом, помер солдат Григорій Савчук.
1 серпня під Мар'янівкою загинули капітан Андрій Задорожний, сержант Руслан Калуш, молодший сержант Андрій Курочка, старші солдати Сергій Дармофал, Михайло Котельчук та Сергій Кушнір.
2 серпня у Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві (вимушено відступили під обстрілом на територію РФ)[7].
6 серпня, прикриваючи відхід бійців бригади під селом Красний Яр, поліг солдат Іван Сирватка. 7 серпня загинув у бою за Савур-могилу старший лейтенант 51-ї бригади Валентин Прихід.
17 серпня на блокпосту біля Савур-могили зазнав поранення у плече солдат 51-ї бригади Дмитро Герасимик. В Авдіївці надали медичну допомогу та витягли кулю, дорогою в Дніпропетровськ терористи обстріляли автобус з пораненими, осколок влучив в голову Дмитру. Помер у дніпропетровському шпиталі від тяжкого поранення у голову.
21 серпня зазнав смертельних поранень на блокпосту під Мар'їнкою сержант 51-ї бригади Сергій Приймак, ще троє військовиків поранено.
24 серпня 2014 року на український блокпост в Оленівці, що під Донецьком, почали наступ значні сили проросійських збройних угруповань: танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі щонайменше 5 танків, і піхота батальйону «Кальміус». Зі спогадів Миколи Тишика, танкіста 51-ї бригади, наступ почався з артилерійського обстрілу, хоча й неточного, о 4 ранку.[8] Зі спогадів танкістів Оплоту, що брали участь у тому нападі, вони у 6:23 ранку зайняли селище Луганське і далі висунулись на Оленівку, на блокпост Сигнальний. Згідно їх слів, головний танк у колоні ще до бою виявив несправність гармати — гідростопор, — він вийшов зі строю і пішов у поле лагодити неполадку.[8] Інші ж танки почали обстріл українського блокпосту, намагаючись вразити можливі позиції, техніку і вогневі точки українців. За словами Миколи Тишика, це була майже 8 ранку, вони зарядили бронебійний снаряд у гармату танку ще коли почули гуркіт танкових двигунів у тумані, і чекали у зеленці. Коли з туману вийшов танк Т-64БВ проросійських сил, його гармата була повернута в сторону Донецька, що спочатку спантеличило українських танкістів. Проте коли він почав розворот башти, український танк за наказом Миколи Тишика зробив постріл, яким одразу його підбив, влучивши в башту в місце командира. Підбитий танк спалахнув вогнем, і невдовзі вибухнув — його втрата спричинила панічні настрої серед танкістів Оплоту. Шаблон:External media Один з їх танків все ж поцілив український танк осколковим снарядом у башту, чим розбив йому триплекси, вивів з ладу стабілізатор гармати, а на башті почалась незначна пожежа, яку невдовзі Микола з екіпажем загасили. Проте інші два танки Т-72 Оплоту почали неорганізований відступ, під час якого один передом, а інший задом впали у канаву. Їх танкісти евакуювалися і втекли. Четвертий танк вийшов з бою, забравши пораненого мехвода.[8] В результаті бою українська сторона втратила підбитими БМП-2 і МТ-ЛБ. Проросійські сили втратили танк Т-64БВ згорілим, і два Т-72 покинутими: перший мав модель Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38, і був затоплений повністю, його не змогли витягти українські військовики. Другий Т-72Б, бортовий № 37, був узятий трофеєм, і його передали батальйону міліції «Дніпро-1».[8]
25 серпня у боях за Іловайськ загинули вояки Олександр Лобжин, Ігор Пугач, Валерій Янчук.
27 серпня під артобстрілом біля Кутейникового зник безвісти солдат Сергій Курука.
29 серпня 2014 року при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» загинули військовики 40-го батальйону Іван Джадан, Ігор Долгов, Костянтин Нечепуренко, Сергій Конопацький, 51-ї механізованої бригади — Василь Зелінський, Віталій Малишев, два невідомі бійці. Тоді ж полягли Вадим Засєкін, Богдан Тарасюк. В'ячеслав Іонов був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася; Олександр Василюк, Олег Ващишин, Микола Гуменюк, Ігор Кушнір, Олександр Перепелиця, Андрій Посполітак, Андрій Саксін.
4 вересня 2014 року на блокпосту під Орлами Покровського району авто з солдатами, яких везли додому, розстріляли терористи, загинув рядовий 51 ОМБр Сергій Писарук. 12 вересня від важких поранень помер старший лейтенант Олексій Кітновський.
Розформування
22 вересня Президент Петро Порошенко повідомив, що 51-шу бригаду Збройних сил України буде розформовано, а на її місці буде створена нова механізована бригада.[9]
8 жовтня Петро Порошенко на зустрічі з бійцями та командирами 51 ОМБр анонсував створення 14-ї механізованої бригади, — на базі підрозділів 51-ї бригади, які зарекомендували себе як героїчні під час АТО:[10]
Ті підрозділи, які героїчно себе проявили, не мають бути розформовані. Вони мають у повному складі зі збереженням своїх традицій стати основою нової бригади. — Петро Порошенко, 8 жовтня 2014.
Серед таких президент назвав розвідників, які одними з перших взяли під контроль Савур-Могилу; протитанковий артилерійський підрозділ бригади, який знищив чимало бронетехніки противника; ремонтний підрозділ бригади, який під обстрілами виконував свої обов'язки; танковий підрозділ, який атакував ворога, щоб забезпечити виведення українських військ з-під Іловайська.
1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створили нову: 14-ту окрему механізовану бригаду.[11]
Втрати
- 22 травня 2014; майор Полінкевич Леонід Олександрович
- 22 травня 2014; лейтенант Овчарук Володимир Борисович
- 22 травня 2014; старший сержант Артемук Олександр Іванович
- 22 травня 2014; старший солдат Біда Євгеній Миколайович
- 22 травня 2014; солдат Бондарук Микола Петрович
- 22 травня 2014; солдат Грицюк Михайло Михайлович
- 22 травня 2014; солдат Зарадюк Володимир Володимирович
- 22 травня 2014; солдат Йовзик Дмитро Васильович
- 22 травня 2014; солдат Ліщук Віталій Леонідович
- 22 травня 2014; солдат Маринич Віталій Петрович
- 22 травня 2014; солдат Махновець Віталій Іванович
- 22 травня 2014; солдат Нечипорук Андрій Дмитрович
- 22 травня 2014; солдат Озеранчук Леонід Вікторович
- 22 травня 2014; солдат Попов Павло Володимирович
- 22 травня 2014; солдат Прокопчук Володимир Іванович
- 22 травня 2014; солдат Шкрібляк Дмитро Олександрович
- 23 травня 2014; старший солдат Кузьмін Любомир Ігорович
- 17 червня 2014; молодший сержант Крохмаль Володимир Антонович
- 17 червня 2014; солдат Ващеня Іван Петрович
- 28 червня 2014 старший солдат Упоров Ігор Романович
- 1 липня 2014 солдат Гринюк Володимир Володимирович
- 6 серпня 2014, солдат Трохимчук Іван Васильович
- 21 серпня 2014 солдат Приходько Володимир Володимирович
- 28 серпня 2014 солдат Лавренчук Юрій Васильович
1 листопада Петро Порошенко повідомив, що вдалося досягти звільнення іще 25 бійців, котрі перебували в полоні у Сніжному — вояків 51-ї бригади, а також з військової частини 3056 Національної гвардії та 39-го батальйону територіальної оборони: обмін відбувся в форматі 25 на 25[12].
30 грудня внаслідок переговорів, котрі організувала миротворча місія УПЦ МП, було визволено з полону трьох людей, із 51-ї бригади — молодшого сержанта Юрія Потейчука (Волинь) та молодшого сержанта Святослава Савчука (Волинь)[13].
1 лютого 2015 року з полону терористів вдалося визволити двох військовослужбовців з 51-ї механізованої бригади[14].
6 квітня загинув військовик 51-ї бригади Луць Дмитро Сергійович, місце та обставини не уточнені[15]. 29 квітня 2015-го здійснено спецоперацію за сприяння СБУ, вдалося звільнити військовика 51 ОМБр Євгена Олейника — провів в полоні бойовиків понад 8 місяців[16].
9 вересня 2015 року з полону терористів звільнені командир гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, підполковник Сергій Фураєв та командир гармати гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, старший матрос Артем Комісарчук — перебували у заручниках з часу Іловайського котла[17]. 18 вересня 2018 року в Луцьку перепохований Лавренчук Юрій Васильович — загинув під Іловайськом[18].
Структура
2002
Шаблон:Multiple imageШаблон:Commonscat
- 50-й окремий танковий батальйон
- 44-й механізований полк
- 47-й механізований полк
- 170-й танковий полк
- 11-й інженерний батальйон
- 21-й Окремий розвідувальний батальйон
- 43-й Артилерійський полк
- 59-й зенітно-ракетний полк
- 25-й окремий батальйон зв'язку
- 309-й окремий батальйон технічного забезпечення
- 24-й Польовий навчальний полігон
- 84-й Окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
Командування
- (???—2009) полковник Кравченко Володимир Анатолійович
- (10.2009—10.2012) підполковник Залужний Валерій Федорович[19]
- (10.2012—05.2014) полковник Яцків Володимир Васильович
- (05.2014—08.2014) в.о. полковник Півоваренко Павло Васильович,[20] загинув 29 серпня 2014 року в бою під Іловайськом.
Див. також
- 14-та окрема механізована бригада
- 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (І формування)
- 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (ІІ формування)
Примітки
Посилання
- Офіційні втрати
- Командний пункт розформованої 51-ї механізованої бригади взяли в облогу військові та їх рідні
- У демобілізованих волинян вимагають гроші і «ставляться як до худоби»
- 51-ша окрема механізована бригада в боях влітку 2014 року
- Комбриг Павло Пивоваренко: від зрадника до Героя
- Жирохов М. Невідомі сторінки Іловайської операції: другий батальйон 51-ї бригади
- Сьогодні — річниця з дня створення славетної 51-ї ОМБр
Шаблон:-Шаблон:Сухопутні війська ЗСУ
- ↑ 1,0 1,1 1,2
https://censor.net.ua/resonance/349609/komandir_vysoty_podpolkovnik_kapinos_pro_shturmy_saurmogily
- ↑ День створення 51 омбр. Я пам'ятаю. // Facebook Олег Кобилинський, 7 вересня 2020 року
- ↑
http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/22/7026074/
- ↑
http://inforesist.org/video-boevye-dejstviya-pod-volnovaxoj/
- ↑
http://www.unian.ua/politics/920637-halatnist-komanduvannya-mogla-stati-prichinoyu-rozstrilu-nashih-viyskovih-pid-volnovahoyu.html
- ↑
http://www.volynpost.com/news/36768-pivsotni-bijciv-51-i-brygady-zdalysia-u-polon-rosiianam
- ↑
http://espreso.tv/news/2014/08/02/sud_vidpustyv_usikh_biyciv_51_oyi_bryhady_pidozryuvanykh_u_dezertyrstvi___hpu
- ↑ 8,0 8,1 8,2 8,3
https://ua.censor.net.ua/resonance/454742/odyn_proty_chotyroh_podvyg_tankista_mykoly_tyshyka_24_serpnya_2014_roku
- ↑
http://www.unian.ua/politics/987514-poroshenko-51-shu-brigadu-yaka-zdalasya-u-polon-bude-rozformovano.html
- ↑
http://www.volynpost.com/news/40652-51-brygada-stane-14-oyu-poroshenko
- ↑
http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/51-yi-ombr-uzhe-nemaye/
- ↑
http://espreso.tv/news/2014/11/01/poroshenko_povidomyv__scho_z_polonu_zvilnyly_25_ukrayinskykh_viyskovykh
- ↑
http://espreso.tv/news/2014/12/30/moskovski_batyushky_takozh_vyzvolyayut_ukrayinskykh_polonenykh
- ↑
http://espreso.tv/news/2015/02/01/z_polonu_terorystiv_zvilnyly_sche_5_ukrayinskykh_biyciv
- ↑ Луць Дмитро Сергійович
- ↑
http://espreso.tv/news/2015/04/29/z_polonu_terorystiv_zvilnyly_dvokh_ukrayinskykh_viyskovykh
- ↑ Сергій Фураєв та Артем Комісарчук повернулися з полону
- ↑ У Луцьку перепоховали загиблого під Іловайськом воїна Юрія Лавренчука
- ↑
https://blogs.korrespondent.net/blog/users/3232156-u-naibilshoi-viiskovoi-chastyny-u-volynskii-oblasti-novyi-komandyr
- ↑
http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/23080/
- Колишні бригади України
- Західне оперативне командування Сухопутних військ ЗС України
- Військові формування України у російсько-українській війні (з 2014)
- Військові формування, засновані 2002
- Історія Волинської області
- Військові формування у Володимирі
- 51-ша окрема механізована бригада
- Військові формування, розформовані 2014