-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Алтунін Валерій Володимирович

Матеріал з Разом
Версія від 16:28, 18 березня 2023, створена ua>StarDeg
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:ПІП

Валерій Володимирович Алтунін
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях (капітан посмертно)
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media Вале́рій Володи́мирович Алту́нін (Шаблон:Н Шаблон:Дн, м. Синельникове, Дніпропетровська область — Шаблон:ПомШаблон:Дс, м. Луганськ) — український військовослужбовець, десантник, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Валерій Алтунін народився в місті Синельникове Дніпропетровської області. 1987 року закінчив загальноосвітню школу № 2 міста Синельникове.

З 1987 проходив службу в Збройних силах СРСР. 1991 закінчив командний факультет Дніпропетровського вищого зенітного ракетного командного училища. З 1991 року проходив службу у Військах протиповітряної оборони, військова частина 92851, м. Березовський, Свердловська область, Російська Федерація.

У 1993 році звільнився з ЗС РФ і повернувся в Україну, мешкав у Саксаганському районі міста Кривий Ріг. Займався власним бізнесом[1].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 20 березня 2014 року Саксаганським райвійськкоматом мобілізований до лав Збройних Сил України.

Старший лейтенант, командир взводу 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[2][3]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Шаблон:Цитата

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Шестеро із загиблих десантників — мешканці Кривого Рогу: старший лейтенант Алтунін Валерій Володимирович, молодший сержант Коснар Павло Леонідович, сержант Рєзніков Євгеній Сергійович, старший солдат Самохін Антон Олексійович, солдати Гайдук Ілля Віталійович і Дубяга Станіслав Вікторович.

25 липня криворіжани попрощались зі своїми земляками[4]. Валерія Алтуніна поховали на Алеї Слави Центрального кладовища міста Кривий Ріг.

В Синельникові залишилась мати Гріченко Марія Сергіївна, вдома у Кривому Розі — дружина Людмила та донька Анастасія

Нагороди

  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[5].
  • Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
  • Відзнака виконавчого комітету Криворізької міської ради — нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

  • 15 жовтня 2014 року в м. Кривий Ріг на будинку 35А по вулиці Володимира Великого, у якому мешкав Валерій Алтунін, встановлено меморіальну дошка на його честь[6][7].
  • 3 грудня 2014 року в місті Синельникове на фасаді будівлі ЗОШ № 2 (вулиця Миру, 13), встановлено меморіальну дошку на честь загиблого випускника школи Валерія Алтуніна[8].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[9].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[10].

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

Джерела

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ