-
Алтунін Валерій Володимирович
Валерій Володимирович Алтунін | |
---|---|
Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях (капітан посмертно) | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:External media Вале́рій Володи́мирович Алту́нін (Шаблон:Н Шаблон:Дн, м. Синельникове, Дніпропетровська область — Шаблон:ПомШаблон:Дс, м. Луганськ) — український військовослужбовець, десантник, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Валерій Алтунін народився в місті Синельникове Дніпропетровської області. 1987 року закінчив загальноосвітню школу № 2 міста Синельникове.
З 1987 проходив службу в Збройних силах СРСР. 1991 закінчив командний факультет Дніпропетровського вищого зенітного ракетного командного училища. З 1991 року проходив службу у Військах протиповітряної оборони, військова частина 92851, м. Березовський, Свердловська область, Російська Федерація.
У 1993 році звільнився з ЗС РФ і повернувся в Україну, мешкав у Саксаганському районі міста Кривий Ріг. Займався власним бізнесом[1].
У зв'язку з російською збройною агресією проти України 20 березня 2014 року Саксаганським райвійськкоматом мобілізований до лав Збройних Сил України.
Старший лейтенант, командир взводу 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.
Обставини загибелі
13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.
14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.
Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[2][3]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.
Шестеро із загиблих десантників — мешканці Кривого Рогу: старший лейтенант Алтунін Валерій Володимирович, молодший сержант Коснар Павло Леонідович, сержант Рєзніков Євгеній Сергійович, старший солдат Самохін Антон Олексійович, солдати Гайдук Ілля Віталійович і Дубяга Станіслав Вікторович.
25 липня криворіжани попрощались зі своїми земляками[4]. Валерія Алтуніна поховали на Алеї Слави Центрального кладовища міста Кривий Ріг.
В Синельникові залишилась мати Гріченко Марія Сергіївна, вдома у Кривому Розі — дружина Людмила та донька Анастасія
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[5].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
- Відзнака виконавчого комітету Криворізької міської ради — нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (посмертно).
Вшанування пам'яті
- 15 жовтня 2014 року в м. Кривий Ріг на будинку 35А по вулиці Володимира Великого, у якому мешкав Валерій Алтунін, встановлено меморіальну дошка на його честь[6][7].
- 3 грудня 2014 року в місті Синельникове на фасаді будівлі ЗОШ № 2 (вулиця Миру, 13), встановлено меморіальну дошку на честь загиблого випускника школи Валерія Алтуніна[8].
- 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[9].
- 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[10].
Див. також
Примітки
Джерела
- Алтунін Валерій Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Алтунін Валерій Володимирович // Український меморіал.
- Моторошна звістка про загибель земляків сколихнула Кривий Ріг рівно три роки тому // «Новини Дніпра», 14 червня 2017.
- Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» , 14 червня 2017.
Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ
- ↑
https://www.0564.ua/news/857286
- ↑
http://www.mil.gov.ua/news/2014/06/14/vijskovo-transportnij-litak-povitryanih-sil-zbrojnih-sil-ukraini-il-76/
- ↑
http://www.pravda.com.ua/news/2014/06/14/7029064/
- ↑
http://krlife.com.ua/news/krivoi-rog-prostilsya-s-pogibshimi-geroyami-foto
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://krogerc.info/ua/plaques/detail/id/192.html
- ↑
https://www.0564.ua/news/643663
- ↑
http://beregnadiy.ucoz.com/news/pam_jatna_doshka_na_chest_muzhnogo_vojina/2014-12-03-138
- ↑
https://www.radiosvoboda.org/a/news/27070634.html
- ↑
http://www.mil.gov.ua/news/2016/06/19/na-dnipropetrovshhini-vidkrili-pamyatnik-voinam-desantnikam-yaki-viddali-svoe-zhittya-za-ukrainu--/