Путінізм

Матеріал з Разом
Версія від 15:05, 24 вересня 2023, створена ua>Exroader (→‎Джерела: Rezhym_Putina_do_druku_new-c9ed2.pdf Режим Путіна: перезавантаження-2018] / М. М. Розумний (заг. ред.), Я. В. Бережний, І. В. Валюшко, Р. В. Власенко, Д. М. Горєлов, В. С. Караваєв, А. В. Лепіхов, І. А. Павленко, В. О. Семененко, О. В. Снігир. – Київ : НІСД, 2018. – 480 с.)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Помилки

Карикатура: вплив Путіна на ЗМІ. Автор: Петер Веллеман, Нідерланди.
Файл:Границі Росії ніде не закінчуються.jpg
«Кордони Росії ніде не закінчуються» — риторична відповідь на питання, проголошена Путіним[1] та згодом активно розрекламована.[2] Ідея постійної війни й панування, імперіалістична ідеологія — ознаки фашизму.[3]
Культ Путіна. Товари у канцелярському відділі крамниці.
Офіційний портрет
Серп і молот (символи СРСР) — під прапором РФ (символом незалежної Росії) — вказують на синкретизм режиму Путіна

Путіні́зм — ідеологічна підтечія російського фашизму (див. рашизм), що зародилася в середовищі російської політичної еліти на початку 2000-х років і є домінуючою державною ідеологією в сучасній Росії. Ідеологічно путінізм є химерним поєднанням старіших ідеологій російського націоналізму, таких як панславізм/слов'янофільство, євразійство, націонал-більшовизм та рашизм, й базується на концепції створення та поширення «руского міру» на якомога більшій території, при одночасному бажанні економічного співробітництва з Заходом для збільшення статків російської олігархічної еліти.[4][5]

Щодо України, основними інструментами Росії з поширення русского міру є церковна війна, кібер-війна, інформаційна війна, економічна війна, юридична війна та культурна війна. Однак найголовнішим аспектом путінізму по відношенню до України є її іредентистські претензії до України, які виражаються у реституціоністських претензіях Росії на територію України, й відповідних військових діях по захопленню цих територій; прикладами таких дій останніх років є Анексія Криму та Донбасу в України Росією.

Російський політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія російського фашизму багато в чому схожа на німецький фашизм (нацизм), тоді як промови президента Володимира Путіна відображають схожі ідеї з ідеями Адольфа Гітлера.[6][7]

Під час російського вторгнення в Україну Олексій Данілов заявив, що оточення Путіна говорило, що психічний стан президента не нормальний — у нього «потік дах».[8] Раніше американська розвідка заявляла, що їх головне завдання — з'ясувати правду про психічний стан російського лідера. Адже, на думку експертів, поведінка Путіна стає все більш непостійною і нераціональною. А CNN, посилаючись на двох неназваних високопосадовців в адміністрації США, заявив, що президент Росії Путін перебуває у вкрай розлюченому стані через жорсткі санкції Заходу проти російської економіки.[9]

Професор Олег Гринів вважає, що путінізм слід відрізняти від расизму, оскільки расизм стосується ідеологічного виправдання пригод сучасного російського тирана Путіна, столичного імперіалізму, в якому ідеологічні конкуренти (комуністи і шовіністи і антикомуністи) об'єдналися за фінансово-політичний шантаж країн на землях колишньої імперії; більшовизм тепер є лише одним з видів расизму. «У свою чергу канцелярська версія расизму намагається втілити столичного патріарха Кирила, який засвідчує свою теорію „русского світу“». Основою расизму є відсутність прийняття західної цивілізації, яка протилежна певній російській (євразійській) цивілізації. Столичні інтелектуали одностайні з автократичним Путіним, який прагне закінчити королівське і більшовицьке коло. У реальному часі росизм вважається ідеологічною грунтою путінізму. Ситуація, по суті, визнала, що расизм передбачає, що все ліквідація українців як публічного суспільства раніше.

Історія появи терміна

Спочатку термін використовувався в ЗМІ радше не як науковий, а публіцистичний, з негативною конотацією та часто в принизливому сенсі, як поєднання «закручування гайок» і стагнації в неконкурентоздатній, економічно ослабленій Росії[10].

Згодом, внаслідок власної генези та вивчення явища вченими-політологами, поняття «путінізм» набуло наукового значення і стало синонімом сучасного варіанту фашистської диктатури з урахуванням російських обставин і особливостей та фашизоїдної свідомості[11] або паратоталітаризму, який має тенденцію переходу в тоталітаризм[12]. В сучасній путінській Росії помітні значні фашистські тенденції.[13]

Вважається, що термін в англомовних ЗМІ вперше використав Річард Ґвін (Шаблон:Lang-en) у січні 2000 року на сторінках «Toronto Star»[14][15]. Одночасно в російському мовному просторі цей же термін з розширеним означенням використав політолог і публіцист Андрій Піонтковський (газета «Советская Россия», січень 2000)[16].

Основні ознаки

Листівка з Праги, де навесні 2020-го площу біля посольства РФ в Чехії перейменовано на честь російського політика й правозахисника Бориса Нємцова, у нерозкритому вбивстві якого звинувачували путінський режим.

Ідейні

Політико-правові

  • Правовий нігілізм, нехтування міжнародним правом та базовими конституційними нормами
  • «Вертикаль влади», на верхівці якої фактичний диктатор Путін[26][27][28][29][30]; «ручне керування» державою та суспільством; патерналізм, наратив «сильної державної влади»[31]
  • Ліквідація де-факто конституційного федерального устрою Російської держави («федеративна» РФ тільки за назвою). Призначення наступника президентом: «новорічний сюрприз» Єльцина Путін та «кіндер-сюрприз» Медведєв
  • «Суверенна демократія» — ліквідація незалежності законодавчої, судової влади та ЗМІ. Вибіркове «судочинство»; де-факто однопартійна система (монізм «Єдиної Росії»)[32]
  • Профанація та імітація політичного життя, маніпуляція ним за допомогою «політтехнологій»[33]
  • Мілітаризм та опора на таємну поліцію — «силовиків»; шпигуноманія, конспірологія
  • Беззаконня та масове насильство як повсякденні методи «правоохоронних органів»; переслідування іншодумців, репресії проти опозиції
  • Інструментарій КДБ-НКВС — провокації, терор та геноцид як «спецметоди» влади. Вбивства в РФ і за кордоном політичних опонентів
  • Використання агресивних, ідейно мотивованих маргіналів для «брудної роботи» — відверто протизаконних дій, які не можна виконати руками державних органів (фізичне насильство проти інакодумців і опозиціонерів); байдужість влади до злочинів, скоєних таким чином (відсутність фактичного розслідування таких справ, безкарність виконавців); курирування та ідеологічна обробка злочинців представниками спецслужб, надання їм інформації про плани та місцезнаходження «невгодних» осіб[34]
  • Зрощення держапарату з організованою злочинністю («Ми своїх не видаємо»)
  • Зрощення церкви з державою, «національна» РПЦ МП на місці ідеологічного апарату ЦК КПРС

Соціально-економічні

  • Внутрішня колонізація[35][36][37]
  • ФСБ, чекісти як «сучасне неодворянство» (Микола Патрушев)[38][39][40]
  • Архаїчна[41], паразитарна сировинна економіка, чиновницький монополізм господарства «труби»
  • Клептократія та корупція з верху до низу («відкати наверх» до 33 %), безконтрольне збагачення нової «еліти»[42][43][44][45][46][47][48][49]
  • Зрощення держчиновництва з економічною олігархією — держолігархізм; трансформація «силового» чиновництва в олігархів
  • Силовий переділ власності, рейдерські захоплення підприємств та фірм кланом Путіна
  • «Розпил» держбюджету як повсякденна практика; вивезення грошей в офшори («пацанський общак»), вкладення коштів в яхти, «західні» футбольні клуби та інші «статусні символи»; сім'ї та нерухомість «російських патріотів» за кордоном[50]

Внутрішньополітичні

  • Створення профашистських державних молодіжних рухів: «Идущие вместе», «Наши», «Местные» та ін., їх фінансування та «промивання мізків» (табір на Селігері); цькування ними закордонних дипломатів, напади на антиурядові організації та партії, «закон про некомерційні організації»
  • Запозичення політичними інститутами держави принципів організації, психології та етики кримінального угрупування або банди («правильні пацани», «своїх не здаємо», «бояться значить поважають»)
  • Створення керованої та контрольованої «опозиції»[51]

Зовнішньополітичні

  • Повернення «наддержави», імперський реваншизм (Путін: «Розвал СРСР — найбільша геополітична катастрофа ХХ ст.»). Перманентна зовнішня агресія проти країн — колишніх республік СРСР[52]
  • Підтримка антидемократичних, диктаторських, антинародних та терористичних режимів: КНДР, Сирія, Іран, Сектор Гази, Венесуела. Торгівля зброєю в «гарячих точках» планети
  • Підтримка сепаратистів і створення квазідержав на територіях Молдови, Грузії, України. Територіальні претензії до Казахстану.

Інформаційні

  • «Програмування» й маніпуляція суспільною свідомістю — «політтехнології»[53][54], державна монополізація ЗМІ, пропаганда (російська пропаганда) та відверта брехня в них — НЛП, закриття опозиційних та незалежних ЗМІ, повернення цензури; контроль інтернету.
  • Роль «зомбоящика» телебачення: путінський режим як «відеократія», а російський президент — популістська «телезірка» («альфа-самець»)[55]: медіа-спектаклі з «переодяганнями-перевтіленнями» у моряка, льотчика, пірнальника, дельтапланериста тощо. «Спілкування з народом» за допомогою заздалегідь «підготовлених» «телемостів».
  • Міфологізація минулого, перекручення та фальсифікація історії (закони про «фальсифікацію історії Росії», «єдиний» підручник історії), наратив війни.
  • Придушення або поступова ліквідація такого незалежного суспільного інституту або «мозку нації», як Російська академія наук.

Мораль, «людські якості»

Психологічні риси путінізму

Фази путінізму

  • 1999—2000. Неконституційний прихід до влади в РФ внаслідок «передачі повноважень спадкоємцю» або спецоперація верхівки ФСБ «спадкоємець» на хвилі провокацій і терактів ФСБ («боротьби з тероризмом») та ослаблення старого, хворого й корумпованого президента Єльцина. Масовий воєнний психоз, античеченська істерія; масове вбивство цивільного населення Чечні (геноцид); «чеченізація» війни методом власного ставленика Ахмата Кадирова.
  • 2001—2004 — захоплення контролю над основними ЗМІ. У ніч з 13 по 14 квітня 2001 року сталося силове захоплення телеканалу НТВ, який негативно освітлював політику Путіна. На початку 2002 року закрили канал ТВ-6, потім ТВС. Так усі великі федеральні телеканали опиняються підконтрольними державі. На телебаченні вводять цензуру, освітлення діяльності влади стає однобоким.
  • 2003. Ліквідація залишків незалежності від держави та чиновництва керівників промисловості. Перемога путінсько-сечинської схеми привласнення та «розпилу» нафтогазового комплексу (система «труби»). Удар по «ЮКОСу» та його ліквідація, арешт і засудження М. Ходорковського.
  • 2004, вересень. Антифедеральний та антиконституційний переворот під прикриттям теракту в Беслані. Фактична ліквідація федерального устрою РФ за допомогою указу про призначення Кремлем губернаторів суб'єктів федерації Росії, замість їх виборів, як було до цього.
  • 2004—2005. Помаранчева революція як вододіл генези путінської системи правління. Українські події справили зворотний вплив на російську політику. Завершення наприкінці 2004 року рестриктивної (стримувальної) фази путінського обезсмислення демократичних процедур. З 2005 року вона поступово переходить у стадію, позначену тут як «паратоталітарна». Термін цей вказує не стільки на відновлення радянської практики управління, скільки на ту значущу модифікацію, якої зазнали зміст і стиль регулювання політичних процесів «політтехнологами» Кремля[67].
  • 2007—2008. Стали помітними симптоми поступового і сталого підйому російського квазі-містичного шовінізму, які почали визначати відношеннях Росії з Заходом[68].
  • 2008—2012 номінальне «президентство»  Медведєва. Війна проти Грузії в серпні 2008, окупація частини її території.
  • Кінець 2011—2013 — як реакція на зростання громадського протесту (мітинги 2011—2013 років) починається ґрунтовне «закручування гайок». Приймаються антиконституційні закони, які обмежують свободу слова, інтернет, свободу зібрань, свободу віросповідання, права сексуальних меншостей тощо (цілком підконтрольна Державна дума отримує прізвисько «скаженого принтера»). Покарання стають набагато суворішими. Основною метою цих законів є можливість на «законних підставах» тиснути на незгодних з владою людей. Різке збільшення числа політичних ув'язнених (Болотна справа, справа Pussy Riot тощо).
  • Кінець 2013 — початок 2014 рр. Перехід до «Гарячої фази»: Придушення решток демократичного суспільства в країні. Спроба заволодіти Україною за допомогою фінансування кримінального режиму Януковича. Початок «гібридної війни» проти України, таємні методи військового придушення Європейської революції в Україні, російський спецназ та «ескадрони смерті» в Україні. Втеча Януковича до РФ. Збройна військова агресія проти «непокірної» незалежної України, в Криму та на Донбасі. Анексія Криму. Порушення Путіним усіх можливих міжнародних угод і даних гарантій — Гельсінських угод 1975 року про кордони у Європі та гарантій Меморандуму про нерозповсюдження ядерної зброї від 1994 Україні. Відкриття інформаційного фронту й відверта інформаційно-пропагандистська війна. Конфронтація з країнами Заходу та економічні втрати Росії внаслідок санкцій Заходу. Ізоляція Росії в ООН, виключення її з «Великої вісімки». Початок повернення «Залізної завіси» — заборона виїзду за кордон для певних категорій російських чиновників. Повернення Росії до епохи «холодної війни».
  • З 2014 — перехід до відвертої путінської власної диктатури, самовладдя та тоталітаризму. Стале падіння економіки та фінансів країни, девальвація рубля, рецесія. Початок «гібридної війни» проти країн Європи, замах на виборчу систему США. «Контрсанкції» проти власного населення. Відкрите збройне втручання в громадянську війну в Сирії. Воєнні злочини російської армії проти сирійського населення. Посилення власної влади шляхом оновлення керівного шару — заміни старої «чекістської гвардії» колишніх колег генералів з КДБ-ФСБ на молодших підлеглих. Поставлена на потік фабрикація кримінальних справ за «екстремістськими» статтями КК (зокрема, тюремні терміни за «лайки» і «репости» в соціальних мережах).

Авторитетні визначення

Шаблон:Цитата

Шаблон:Цитата

Див. також

Шаблон:Div col

Примітки

Посилання

Шаблон:Commonscat Шаблон:Refbegin

Шаблон:Refend

Джерела

Шаблон:Refbegin

Шаблон:Refend

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Російський націоналізм Шаблон:ВП-Портали

  1. ↑ https://youtu.be/t5JFY5cMDvc?t=207

  2. ↑ https://www.bbc.com/russian/news-38093222

  3. ↑ https://ru.krymr.com/a/28498383.html

  4. ↑ https://dt.ua/internal/vulkanichniy-sindrom-280772_.html

  5. ↑ Борис Дем'яненко, Віра Дем'яненко. «Путінізм» як різновид авторитарного політичного режиму. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. — 2018. — Вип. 2. — С. 241—257.
  6. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=wucOzeeCq8A
  7. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=t3erAJI8nFo
  8. ↑ https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/topchinovniki-rf-vvazhayut-shcho-putin-maye-problemi-z-mentalnim-zdorov-yam-danilov-ostanni-novini-50221816.html

  9. ↑ https://www.cnn.com/2022/03/01/politics/us-intelligence-putin-state-of-mind/index.html

  10. ↑ Див.: статтю в «New York Times»: «Настає путінізм» ('Putinism Looms') — http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9403EFDD163FF932A05752C0A9669C8B63

  11. ↑ «Putins Ideologie hat faschistische Wurzeln» Шаблон:Ref-de
  12. ↑ Андреас Умланд: Новый «особый путь» России после «оранжевой революции» радикальное антизападничество и паратоталитарный неоавторитаризм
  13. ↑ http://www.pravda.com.ua/columns/2015/02/26/7059830/

  14. ↑ Iryna Grabovska. PUTINISM AS A CONFLICTING FACTOR OF WORLD IMPORTANCE AND THE UKRAINIAN SPECIFICITY OF ITS MANIFESTATIONS.//Almanac of Ukrainian Studies , 2019, № 24, p. 114—118
  15. ↑ A Geneology of «Putinism»//SRB Podcast, December 23, 2007
  16. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Яблоко не вказано текст
  17. ↑ Лідія Шевцова. Хуйло перейшов до сталінської філософії виживання . — Радіо «Свобода», 10.04.2014
  18. ↑ Згідно опитування росіян Левада-Центру — 78 % упевнені, що країна «оточена ворогами». у 2012 році було 63 %. Див.: Радіо «Свобода»: «Майдан» или «лукашенизация» , 23.01.2014
  19. ↑ П. Акопов. Россия разворачивается . — «Взгляд», 28.03.2014
  20. ↑ В.Пастухов. Крестный поход . — «Новая газета», 27.03.2014
  21. ↑ http://zaxid.net/news/showNews.do?yak_novorosiya_reanimuye_rosiyskiy_natsionalizm&objectId=1315684

  22. ↑ Р. С. Гринберг — дир. Ин-та экономики РАН . — «Независимая Газета», 24.06.2014
  23. ↑ Андраник Мигранян — об одной лживой аналогии и ее российском стороннике . — «Известия», 3.04.2014
  24. ↑ «Приехали» — обзор блогов на Каспаров.ру , update: 03-04-2014
  25. ↑ Борис Немцов: Власна сторінка в Фейсбуці
  26. ↑ Forbes: Putin Declares Himself Dictator With The Navalny Verdict Шаблон:Ref-en
  27. ↑ Guardian Liberty Voice: Vladimir Putin is Russia's New Homophobic Dictator Шаблон:Ref-en
  28. ↑ The Dictator . — Блог журналістки Маши Гессен в The New York Times
  29. ↑ Рішення про введення російських військ в Крим Путін прийняв одноосібно. Див. Українська правда, 19.04.2014
  30. ↑ Tafesspiegel: Europa muss Putin als Diktator behandeln Шаблон:Ref-de, 19.07.2013
  31. ↑ http://ua.korrespondent.net/world/russia/3620038-putin-podiakuvav-kadyrovu-za-chechnui

  32. ↑ Руслан Ключник. Розвиток теорії та практики демократії: ретроспективний аналіз // Західна аналітична група. Режим доступу: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5201
  33. ↑ http://sprotyv.info/ru/news/4199-rossiya-pri-podderzhke-nacistov-i-fashistov-sozdaet-antifashistskiy-sovet

  34. ↑ https://www.rbc.ru/rbcfreenews/59675ab89a79477a4acac3ff

  35. ↑ А.Эткинд. Внутренняя колонизация: Российская Империя сто лет спустя . — «Русский журнал», 29.12.2012
  36. ↑ Т.Гундорова. Внутрішня колонізація" — повторна колонізація . — «Критика», вересень 2011
  37. ↑ Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії . — Презентація книги А.Еткінда у Львові, дискусія 23 вересня 2013 (відео 1:36:25)
  38. ↑ Newsland: ФСБ как новое дворянство , 24.09.2010
  39. ↑ А.Солдатов, И.Бороган. Новое дворянство. Версия 2000-х . — «Ежедневный журнал», 24.09.2010
  40. ↑ http://www.kp.ru/daily/22458/7028/

  41. ↑ От редакции: В России происходит архаизация экономических и социальных отношений . — «Ведомости», 22.04.2014
  42. ↑ Путин. Коррупция. Независимый экспертный доклад Шаблон:Ref-ru
  43. ↑ Путин признан «Человеком года» за превращение РФ в центр коррупции и бандитизма Шаблон:Ref-ru
  44. ↑ http://dt.ua/WORLD/tayemnu-vlasnist-putina-ocinyuyut-priblizno-u-40-milyardiv-dolariv-142156_.html

  45. ↑ http://dt.ua/POLITICS/u_rosiyi_opozitsioneri_prezentuvali_dopovid_pro_rozkishne_zhittya_putina_20_palatsiv,_43_litaki_ta_4.html

  46. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2015/04/23/7065666/

  47. ↑ Управляющие дворца Путина получают госдолжности, дома, гражданство и банки Шаблон:Ref-ru
  48. ↑ Борис Немцов, Леонид Мартынюк. Жизнь раба на галерах (дворцы, яхты, автомобили, самолеты и другие аксессуары). Москва, 2012 Шаблон:Ref-ru
  49. ↑ Золото партитуры Шаблон:Ref-ru
  50. ↑ [1]Василий Мельниченко. Совет ТПП РФ. 28.09.2016 // YouTube
  51. ↑ Известный писатель жестко поругал украинцев Шаблон:Ref-ru
  52. ↑ Генералиссимус Франко, маршал Муссолини и подполковник Путин…
  53. ↑ http://expres.ua/news/2014/10/05/115858-kremlivske-telebachennya-zastosovuye-novu-tehnologiyu-zombuvannya-glyadachiv

  54. ↑ http://ua.krymr.com/content/article/26738737.html

  55. ↑ Бен Джуда про «крихку імперію» Путіна . — Радіо «Свобода», 26.06.2013Шаблон:Ref-ru
  56. ↑ The Telegraph. How can we negotiate with a pathological liar like Putin? Шаблон:Ref-en, 15.04.2014 // Кон Кафлін (гол.редактор): Як можна мати справи з таким патологічним брехуном як Путін?
  57. ↑ 57,0 57,1 Сергій Ковальов. Первые лица государства систематически лгут, и все молчат . — Радіо «Свобода»Шаблон:Ref-ru, 25.02.2008
  58. ↑ Госдеп США опубликовал опровержения 10 ложных заявлений Путина об Украине . — ФОКУС.ua, 6.03.2014
  59. ↑ Згідно опитуванню Фонда «Общественное мнение» (Росія) — 72 % росіян вважають, що є такі суспільно важливі проблеми, при висвітленні яких у ЗМІ допустимо замовчувати інформацію в інтересах держави. А 54 % вважають, що при висвітленні подібних тем можна взагалі спотворювати інформацію в державних інтересах. Див.: ФОМ: О средствах массовой информации (звіт про результати опитування) , 27.03.2014
  60. ↑ Юрій Маргашак: Население Федерации более не электорат… Оно биомасса.  — «Эхо Москвы», 26.05.2011
  61. ↑ Олексій Полегкий. Крим як «психоз» і технологія путінської Росії . — Українська правда, 3.04.2014
  62. ↑ Олександр Скобов. Высшая стадия путинизма.  — Грани.ру, 7.04.2014 Шаблон:Ref-ru
  63. ↑ Putin «Admires 19th Century Russian Monarchists» Шаблон:Ref-en
  64. ↑ Володимир Леві. Аморалка, или пора к психиатру . — сторінка ЖЖ В.Леві
  65. ↑ Василь Зілгалов. Діалог: «Засланих козачків із ГРУ Росії потрібно вдало знешкоджувати» . — Радіо «Свобода»06.04.2014
  66. ↑ http://www.radiosvoboda.org/a/27642128.html

  67. ↑ Андреас Умланд: «Оранжевая революция» как постсоветский водораздел , ж-л «Континент», 2009, № 142
  68. ↑ Збигнев Бжезинский: В Украине — подъем российского квази-мистического шовинизма Путина Шаблон:Ref-ru
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Путінізм&oldid=4439